ЖОВТНЕВЕ

   
    Жовтневим поселення називається з 1992 року. З’явилось воно на колишній монастирській землі в 1923 р. під іншою назвою – «Хвиля Жовтня». Утворили його бідняцькі родини, які вирішили об’єднатися у комуну. Ініціатором і засновником комуни  став Захар Малиновський. Його підтримали представники району та Уманської округи, які вирішили тут створити сільськогосподарську комуну. Поштовх для її організації дала державна позика в 20 тис. карбованців. В 1926 році тут збудували стайню, в наступному році – майстерню та стельмашню. Через два роки уже були корівник, перший трактор, молотарка, трієр для очищення зерна та ін. В селі утворили бібліотеку, придбали духовий оркестр, посадили перші 6 га саду. В1929 році комуна перейшла на статус звичайного колгоспу, за яким залишилась назва «Хвиля Жовтня». Крім своїх з’явились трактори з Монастирищенської МТС, запрацював млин.
    Жертв голодомору в 1933 році в селі не було, це господарство в 30-ті роки в районі було зразковим, однак в роки репресій Хвиля дуже постраждала через арешти кращих сил, а це 19 осіб. Знищення засновників та керівників комуни та колгоспу відбулося на рівні господарювання та моральному стані села.
    Велика Вітчизняна війна для хвилян розпочалася з мобілізації чоловіків, угону худоби на схід та бомбардувань станції Монастирище. На війну забрали 120 осіб. Перший партизанський загін, який згодом стрімко розшириться, утворив уродженець Хвилі Іван Калашник. З вересня 1943 року перша в районі підпільна організація стала підпільним райкомом партії. Керівником був П.О.Саморуха. Визволення  Хвилі Жовтня від німецько – фашистських загарбників відбулося в березні 1944 року.
    Як і в багатьох селах району, в перші післявоєнні роки господарські справи в Хвилі Жовтня йшли нелегко. 1958 рік став роком передачі техніки з МТС у колгоспи за викуп. Хвиля тоді викупила чимало техніки.
    Тридцять років господарство перебувало у складі Коритянського колгоспу ім. Кірова, що негативно позначилось на його розвитку. 1989 рік став початком самостійного господарювання. Тут, як і в більшості сіл в 90-ті роки реформування було формальним і вже з 1998-99 років почався спад у рослинництві, а також у тваринництві. Нині тут працюють фермерські господарства, найпотужнішим є ФГ « Гора – 2006» (керівник – депутат районної ради П.Ю.Гора). В 2001 році в селі проживало 389 осіб, було 168 дворів. Місцева рада утворена в 1991 р., сільським головою в 2010 році обрано Василя Анатолійовича Наумця.
    Село знаходиться за 15 км від районного центру, територія складає  1058,6 га, земель державної власності - 267 га, приватної – 718,9 га.
    За станом на 1 січня 2013 року в селі проживає 335 осіб, дітей дошкільного віку - 16, шкільного віку – 39, людей пенсійного віку - 90, працездатного населення - 169, працюючих - 44 особи. В селі 124 двори, торік померло 4 особи, народилось 4 дітей.
    До сільської ради обрано 12 депутатів, працює 4 постійні комісії.
  В селі працює ФАП, бібліотека, дитячий садок, учні навчаються в Коритянському НВК (дітей підвозить шкільний автобус).
   Орендують земельні паї ФГ «Гора-2006», СФГ «Ваня», СФГ «Родина» - вирощування зернових і технічних культур. Вирощуванням зернових займається ФГ «Антонінське».
   До основних історичних та історико – архітектурних пам’яток належать: пам’ятник полеглим у Великій Вітчизняній війні, Меморіальна дошка І.І.Калашнику – командиру партизанського загону, Меморіальна дошка партизанському піонеру – розвіднику Володі Саморусі.
    Соціально – економічні проблеми села такі: газифікація, капітальний ремонт будинку культури, проведення централізованого водопостачання, освітлення вулиць.